Нещодавно я відвідав конференцію з вивчення Біблії. Одне із тверджень у конспекті торкнулося мого духа.

«Хоча ми невірні, Бог вірний. Але Його вірність не відповідає нашому сприйняттю. Бог вірний у тому, щоб прибирати наших ідолів. Будь-що, що в наших серцях ми любимо більше, ніж нашого Господа, або те, що заміняє Його – це ідол».

Я був шокований, почувши це. Але в собі подумав, що це правда. Я ідолопоклонник, бо часто люблю щось більше, ніж Господа.

Я сказав: «Господи, пробач мені». Я нахилився до своєї дружини та сказав: «Крісті, з якими б проблемами ми не стикалися зараз або зустрінемось в майбутньому, давай завжди говорити: “Господи, як чудово спостерігати за тим, як Ти звеличуєшся в наших серцях, поки ми проходимо цю проблему!”» Вона погодилася!

Бог вірний!

Лише кілька хвилин тому я натрапив на вірш про Павла і Варнаву, які працювали разом над збудуванням церкви в Малій Азії. Коли вони захотіли зміцнити душі віруючих у церкві, написано, що вони підбадьорювали учнів і надихали їх залишатися твердими у вірі: «… навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:22).

Моя молитва сьогодні:

Господи, Ти вірний. Ти моя Скеля. Ти мій захист. Ти робиш мене Своїм дитям, залежним від Тебе й тільки від Тебе! Ти завжди будеш зі мною, тому я можу пройти безліч скорбот! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер