Ми завжди прагнемо справедливості – особливо, коли справа стосується когось іншого, чиєїсь розплати за його провини! Але чи має бути так?

Коли ми насправді чесні із собою, зокрема щодо наших особистих (прихованих) гріхів, то ми всі розуміємо, що нам потрібна милість! Але чому, навіть знаючи про це, ми все одно прагнемо справедливого покарання іншим?

Якщо мене хтось ображає, у мене виникають вкрай погані думки про цю людину. І потім я можу швидко виправдати свою реакцію – подумки, а іноді й уголос – тому, що цій людині не слід було так чинити.

Суть «нагірної проповіді» (Євангеліє від Матвія – 5, 6, 7 розділи) у тому, що ми маємо бути готові до несправедливості:

– не противитися тому, хто чинить зло (ст. 39);

– коли хтось дає ляпас по правій щоці;

– якщо хтось позивається до вас (ст. 40);

– Якщо хтось змушує вас йти зайве (ст. 41);

– любити ворогів (ст. 44);

– Молитися за гонителів.

Ви будете зустрічатися з усім цим – так само як і я. Але підіймайтися вище і робіть те, що Христос велить вам!

Підставте другу щоку. Дайте більше тому, хто позивається до вас. Пройдіть далі з тими, хто контролює вас. Любіть ваших ворогів. І моліться за тих, хто має іншу думку!

Моя молитва сьогодні:

Господи, нехай Твій Дух буде всередині мене. Нехай Твій Дух править у кожній ситуації. Мені потрібна Твоя милість, допоможи мені милувати моїх кривдників. В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер