Мені здається, відкидання – це один із найсильніших страхів людини.

Чому я так думаю? Бог створив нас для стосунків. Це Його бажання, про це ж само молився Ісус: «щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Івана 17:21).

Таким чином Бог вклав у нас прагнення до стосунків. Тому так складно, коли не відчуваєш себе коханим або почуваєшся покинутим, самотнім чи просто «не вписуєшся» в оточення. Підсумок завжди один: біль відкидання вражає серце як гострі отруєні стріли. Найгірше, коли у пошуку відносин ми дозволяємо людям дізнатися про свої справжні почуття, та, якщо вони не відповідають взаємністю, біль відкидання може стати непереборним…

Тому автор Послання до Євреїв каже: «Ми повинні відпустити будь-яку рану, яка пронизала нас!» (До Євреїв 12:1, сучасний переклад Passion) або «… тому ми повинні позбутися кожного наконечника стріли в собі»

Як це зробити? Вірю, що єдиний спосіб – це знати і довіряти тому, що Бог говорить про нас. А Він каже, що ми любимі Ним! Ось, що сьогодні я хочу нагадати вам! Ви – любимі!

«Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!» (Єремія 31:3).

Заявіть разом зі мною: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (До Римлян 8:28).

Моя молитва сьогодні:

Господи, я вірю, що Твоя любов до мене вічна! Дякую, що Ти поділяєш зі мною мої скорботи, переживання і любиш мене! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер