Його серце безкрає як небо
Чому Бог любить прощати
Усі християни вірять в те, що Бог прощає гріхи. Але як багато з нас відчувають до глибини душі, що Бог любить прощати?
Коли ми говоримо про те, що Бог прощає, то майже нікому з нас не спадає на думку наречений, який дарує своїй нареченій коштовні прикраси і захоплюється її красою (Ісаї 62:5), або пастух, котрий співає, несучи загублену вівцю додому (Луки 15:3-7), чи батько, що біжить назустріч сину, вдягає його в найкращий одяг і танцює від радості до світанку (Луки 15:20-24).
Ці образи часто не вкладаються в розум таких грішників, як ми. Вони знаходяться десь там, на поверхні нашої душі, в той час, як глибоко в серці ми дивуємося, чи справді Бог щасливий, коли прощає нам наш гріх. Наші підозри так легко замінюють подарунки Нареченого на ображену гримасу, радісну пісню Пастуха на докори, а шати, що дарує Батько – на старий одяг старшого брата.
Якщо ми хочемо відчувати всім серцем, що Бог із задоволенням прощає всіх тих, хто приходить до нього через Ісуса, а не просто знати про це, то нам, перш за все, потрібно зрозуміти причину, з якої Він прощає нас.
1. Прощення показує, яким є Боже серце.
Більшість з нас в своєму серці мають образ бога з маленьким і зморщеним серцем. Якби ми попросили цього бога явити нам свою славу, він міг би пройти повз і сказати: “Господь, господь, бог скупий і жорстокий, швидкий до гніву і розлючений в помсті”. Якщо цей бог і взагалі прощає, то він робить це як відомий скнара Скрудж, скрупульозно проводячи рахунок всім нашим боргам.
Але не таким є Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. Бог, чиє серце широке, як небо, глибоке, як море і ласкаве, як ранкове сонце. Якщо ми заглянемо у кімнати Божого серця, то там знайдемо повноту найприємніших речей: милості, благодаті та таку кількість прощення, яка з легкістю зможе покрити весь світ. Він «добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе…» до Нього. (Псалом 86:5).
Безумовно, Бог відчуває справедливий гнів до тих, хто відмовляється покаятися. Але любов і гнів, прощення і помста не займають однакову площу в Божому серці. Коли Бог проголошує Своє ім’я, Він говорить про милість і благодать, а не про гнів (Вихід 34:6). Коли Він посилає біди своєму твердошиєму народу, він називає свій суд «предивним» та «незвичайним» (Ісая 28:21).
Навіть коли він завдає смертельного удару, він нагадує нам, що «не мучить Він з серця Свого» (Плач 3:33). Зрештою, гнів Божий можна порівняти до чорного тла, який підкреслює діаманти його прощаючої любові (Римлянам 9:22–23).
Бог, якого ми зустрічаємо на сторінках Святого Письма, не шкодує прощення, як скупий шкодує своїх грошей. Комори його серця є завжди відкритими. Вони наповнені безмежною кількістю благодаті, яку коли-небудь потребуватиме грішник. З Богом ми можемо переживати прощення (Псалом 130:4) – прощення, яке походить не з необхідності, а з повноти Його широкого серця.
2. Акт прощення виконує місію Бога.
З того моменту, як Адам і Єва покинули Едем, Бог не хотів залишити свій народ у вигнанні, зіпсованим і засудженим. Він обіцяв знову і знову, що настане день, коли Син Божий покине своє місце по правиці Отця, зійде на грішну землю і проміняє хвалу ангелів на презирство людей.
Чому? Щоб дати прощення. Ісус “спасе … людей своїх від їхніх гріхів”, – ангел говорить Йосифу (Матвія 1:21), а потім Захарія говорить нам : “у відпущені їхніх гріхів” (Луки 1:77). Коли Ісус розпочав своє служіння, Він зглянувся над грішниками (Марк 2:17), прощаючи навіть найгірших з них (Лука 7:47-48). Він навчив нас молитися за прощення (Матвія 6:12) і в момент найбільшої муки Він сам молився за нас: “Отче, прости їм” (Луки 23:34).
Коли наближалася година Його смерті, Ісус вказав учням на значення Свого розбитого тіла і пролитої крові: «Бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Матвія 26:28). Він поніс на собі наші немочі. На його плечі лягли наші болі. Його руки були пробиті за наші гріхи і Його тіло було поранено за наші беззаконня (Ісая 53:4-5). Потім Він висів на хресті, виливаючи доброту свого прощаючого серця з ран, які ми Йому завдали.
Через прощення Ісус виконує споконвічну місію Бога. Він грабує територію темряви, поки сатана безсило спостерігає, зв’язаний (Матвія 12:29), і приводить в дім Отця багато синів та дочок (Івана 14:2; Євреїв 2:10).
Вам не потрібно переконувати Такого Спасителя пробачити вас. Прощення – це ціль Його приходу.
3. Прощення прославляє Божого Сина.
Прощення приходить завдяки Голгофі, через розп’ятого Христа, який виконав кожну букву закону Божого, сповна сплатив наш борг і замість нас прийняв на себе всю повноту Божого гніву. Кожен прощений грішник може відчувати захист через рани Ісуса Христа. І тому прощення прославляє ім’я Христа – це все «ради Ймення Його» (1 Івана 2:12).
Боже прощення підкреслює не нашу цінність, а Ісуса. Коли Бог прощає, Він ще раз проголошує на все небо переможну жертву Ісуса. Він веде нас за Агнцем Божим у тріумфальній процесії. Він робить це з усією пристрастю свого серця і дає відповідь на молитву псалмоспівця: “Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!” (Псалом 115:1).
Оскільки прощення прославляє Христове ім’я, Він не прощає наполовину. Він прощає радісно, ревно – всім серцем і душею. Джон Пайпер пише: “Щоразу, коли я надзвичайно спрагнений і відчайдушно потребую допомоги, я можу підбадьорити свою душу не лише істиною про те, що в серці Божому є милосердний порив до прощення, але й правдою, що джерело і сила цього пориву – це прагнення Бога діяти на славу власного імені».
Що змушує Бога радіти, коли Він прощає вас? Не ваші заслуги, не ваші обіцянки і не ваш потенціал, а тільки цінність Ягня, що був проваджений на заколення.
Пасовиська прощення
Звичайно, Богу не подобається прощати абсолютно всіх. Мільйони людей в наші дні повторюють останні слова Генріха Гейне – «Звичайно, Бог простить мені; це його робота », – не відчуваючи ні смутку за скоєний гріх, ні спраги за святістю, ні любові до Христа. Бог не любить прощати людей, які приймають Його прощення як належне.
Але коли ми просимо прощення в ім’я Ісуса, від серця, яке ненавидить гріх і яке прагне жити в святості, до якої Він нас покликав, ми ставимо себе на шлях Божого захоплення. Ми стаємо інструментами, які Бог використовує для того, щоб показати славу Свого серця. Ми приєднуємось до Бога в його прагненні привести багатьох синів та доньок до слави.
Ми показуємо святим та грішникам, ангелам та демонам, що Ісус Христос є сильним Спасителем.
Сьогодні, коли ви прийдете перед Боже лице, розуміючи, що ви скоїли гріх – вам не потрібно ховатися в лісах провини і спотикатися на стежках докорів. Визнайте свій гріх, зверніться до Ісуса і знайдіть свободу на пасовиськах його прощення.
Автор: Скотт Хаббард
Джерело: desiringgod.org