Кожного дня ти приймаєш щонайменше тисячу рішень, про більшість з яких ти навіть не замислюєшся ані на мить. Це означає, що якщо ти не спиш в середньому шістнадцять годин на добу, то щохвилини ти приймаєш якесь рішення: що сказати чи не сказати, або як сказати; куди піти чи куди не піти, і як туди дістатися; на яку клавішу натиснути чи не натиснути; що з’їсти чи випити, прочитати, купити чи послухати. За моєю оцінкою, ми щохвилини приймаємо якесь рішення.
Не віриш мені? Якщо у тебе є смартфон, то всі твої рішення, прийняті за останні 24 години, залоговані у ньому – відправлені текстові повідомлення, надіслані електронні листи, прослухані подкасти (повідомлення на автовідповідачі), відхилені дзвінки, відкриті додатки, онлайн покупки, лайки у твіттері, перевірені результати спортивних ігор – всі прийняті тобою рішення. Наші рішення – як дії по замовчуванню, просто рішення без жодних обдуманих намірів. Навіть коли ти зволікаєш з рішенням, це вже є рішення.
Нам не хочеться думати про життя як про єдину низку з мільйонів прийнятих нами рішень, тому що тоді ми стаємо відповідальними за ці рішення. Якщо не один перед одним, то перед Богом точно. І чи усвідомлюємо ми ці рішення, чи ні, ми їх приймаємо, і будемо нести відповідальність за них – навіть за найменші, марні, пусті слова (Матвія 12:36).
мійТелефон
Наш телефон вже більше не є одним з пересічних пристроїв у нашому житті. Телефони стали нашими електронними біл-бордами, демонструючи хто і що для нас важливе. Вони ніби готівка – ніби гроші, наші світи і наш час – які допомагають нам побачити, що ми любимо. Або, якщо ми не поспішаємо користуватися ними в прийнятті активних рішень, наші телефони можуть легко вирішувати, що ми любимо. Наші смартфони – це інструменти масового відволікання. Вони розроблені відволікати нас, згідно даних тепер уже десятилітніх досліджень, випробувань і маркетингових оцінок. Вони мають владу пускати під укіс наше життя і підривати наші авторитети. Замість того, щоб вести нас туди, куди хочемо ми, вони все частіше силоміць змінюють наші плани і ведуть нас кудись в абсолютно іншому напрямку. Це ніби їздити на роботу автобусом п’ять днів поспіль, а потім одного дня забути вийти з цього автобуса. Ми просто їдемо туди, куди він прямує, аж поки не прийде час знову повертатися додому. Ось як Тоні Рейнке змальовує цей процес:
«Живучи у цифрову епоху, ми ідеалізуємо наші телефони, втрачаючи здатність запитати самого себе, чи допомагають вони (чи шкодять) в досягненні наших духовних потреб. Ми перебуваємо під враженням технологічних витребеньок настільки, що стаємо рабами дивовижних можливостей наших телефонів – їхньої швидкості, організованості і ефективності – і вже самі ці можливості стають для нас достатніми результатами. Наша кінцева мета стає розмитою, тому що ми зациклені на швидкості нашої подорожі. Ми помилково заміщаємо людські і духовні цілі нашими технологічними можливостями. А це абсолютно протилежне застосування. («12 способів, як твій телефон може тебе змінити», с. 115)
Наші телефони колись були засобами взаємин, засобами праці, засобами служіння. iPhone раптово перетворив засіб на результат, або краще сказати, на засіб для мене.
Визначте місію для свого телефону
Ви ніколи не думали про те, щоб визначити для свого телефону ціль?
Наприклад як Disney: Стати провідним світовим продюсером і постачальником розважальних і інформаційних програм. Або як телемережа ESPN: Служити спортивним фанатам скрізь, де б вони не дивилися, слухали, обговорювали, сперечалися, читали про спорт чи грали в спортивні ігри. Або Chipotle (мережа ресторанів мексиканської їжі): Подбати про те, щоб найкраща їжа була доступною для кожного. Чи Instagram: Вловлювати і поширювати епізоди з життя світу.
Причина, чому більшість з нас не замислюється про те, щоб дати своєму телефону ціль, полягає у тому, що ми ніколи не думаємо про те, щоб поставити ціль самим собі. На відміну від Disney, Chipotle, чи Instagram, ми не думаємо про життя у такому визначенні. Ми живемо, працюємо і граємо, їмо і п’ємо, розмовляємо і дивимось без визначеного чи помітного відчуття напрямку чи мети. Без чіткої місії ми приймаємо рішення, керовані тим, чого ми хочемо в даний момент – того, що здається правильним, – а не тому, що дане рішення досягає для нас певної мети. Ми дозволяємо випадковим повідомленням на екрані керувати нами.
Для чого тебе створив Бог?
То якою буде твоя місія? Тобі не потрібно вдаватися до послуг маркетингового агентства чи витрачати час на те, щоб вигадати влучний вислів. Ти можеш почати з простої особистої місії для всіх, записаної в Біблії: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Коринтян 10:31). Чи допомагає твій смартфон у досягненні цього? Це не риторичне запитання. Наскільки відчутно допомагають нам наші телефони більшу частину з тисяч наших щоденних рішень робити такими, які кажуть світові, як сильно ми любимо Бога? Чи може наші телефони змушують нас до сотень менш значних рішень, відволікаючи від дивовижної і захоплюючої місії, даної нам Богом?
Якщо ти у Христі, то Бог обрав тебе, спас тебе і зробив тебе Своїм викупленим кров’ю сином чи дочкою «на хвалу слави благодаті Своєї» (до Ефесян 1:6). В тому ж розділі Павло продовжує, кажучи, що Той, Хто все чинить за радою волі Своєї, виділив безмежний і вічний спадок для тебе. Чому? «Щоб на хвалу Його слави були ми» (до Ефесян 1:12). Як ти знаєш, що потрапиш на небеса і отримаєш свій спадок? «У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!» (До Ефесян 1:13,14). Спасенні, щоб Бог був прославлений. Благословенні, щоб Бог був вдоволений. Збережені, щоб показати, що Бог достойний. Не володійте телефоном задля чогось меншого. Купуйте і носіть телефон, щоб насолоджуватися і демонструвати цінність Бога. Ми не робимо Бога славним, задоволеним чи достойним, однак наше життя (і телефони) або свідчитимуть про всі ці Його якості, або ні.
Тримайте телефон на прив’язі
Колись наші телефони стояли в кухні на полиці. Дріт мав довжину кілька метрів. Якщо мамі чи татові потрібно було трохи приватності, вони розмотували телефонний дріт і тягли телефон у вітальню.
Колись ми брали телефон у руки тільки коли він справді був дуже потрібен. Зараз ми майже ніколи не випускаємо його з рук, навіть якщо розмовляємо з кимось віч-на- віч. Телефони супроводжують нас скрізь, куди б ми не йшли – на подвір’ї, у ванній, в машині, і навіть в туалеті – кардинальне оновлення телефону з дротом. Раніше телефони висіли на стінах, а тепер ми висимо на них – аж поки не змусимо їх служити вищій меті і вищому щастю.
Зробіть телефон знову засобом для взаємин, засобом для служіння і засобом для прославлення. Нехай яскраве світло на екранах ваших телефонів тьмяніє частіше, аби могло «ваше світло… світити перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Від Матвія 5:16).
Якщо ми згодні тримати свій телефон на прив’язі, то розв’яжемо руки собі, щоб більше фокусуватися на взаєминах і відповідальності, які мають значно більше значення. Більше Бога в нас через Його Слово, молитву і спільність, і більше Бога через нас в житті інших людей. Більше радості в нас і більше слави для Нього.
Прилаштуйте до свого телефона духовний дріт. Просіть у Бога обмежити його відволікаючу силу над вами і наповнити завзяттям до більше важливих речей.
Автор Маршал Сігал
Джерело: desiringGod.org