Де Бог, коли все стає тільки гірше?

Головна | Blog | Де Бог, коли все стає тільки гірше?

Де Бог, коли все стає тільки гірше?
Де Бог, коли все стає тільки гірше?

Життя може бути нестерпно важким.
Таким воно було для мене. Безліч разів я вже думала, що нарешті життя налагоджується, але виявляла, що помиляюсь. Це було просто затишшя перед наступною руйнівною бурею. Ніщо не покращувалося. А фактично, ставало навіть важче.

Я виростала і навіть боялась знову сподіватися на краще. Тому що сподівання приносили тільки більше болю. Я дивувалась, де Бог, коли все стає тільки гірше?

Я поховала мого любого сина, якому було лише два місяці. Бо лікарі допустилися помилки. Через шість років у мене виявили синдром перенесеного поліомієліту, виснажливий стан, який вимагав постійного догляду за мною. Самостійно я не могла робити найпростіших речей. А ще через шість років після встановлення того жахливого діагнозу, мій чоловік покинув мене, переїхав у інше місце і подав на розлучення.

Інвалідний візок
Ті роки й досі залишаються для мене темною плямою. Як тільки я починала відходити від одного лиха, інше вже було не за горами. Я не розуміла, як я витримаю ще один удар!

Налякана і самотня

«Я навчилась вірити, що кожного разу, як я потерпала від втрати, Бог готував для мене дещо краще і більше».

Ось чому мене захоплює історія Йосипа. Він знав, як це відчувати спустошуюче розчарування. Він виростав, будучи улюбленим сином батька, але згодом був зраджений братами і проданий в рабство до Єгипту. Незабаром його господар Потіфар довірив йому розпоряджатися усім своїм майном, аж поки дружина господаря неправдиво не звинуватила його у спробі наруги, бо він відмовив їй у близькості. Йосипа кинули до в’язниці, де він залишався впродовж довгих років, чекаючи і роздумуючи, чи звільниться він коли-небудь.

Йосип, напевно, почувався наляканим і самотнім, не знаючи, що готує йому майбутнє. Так само почувалася і я. То як же Йосипу вдавалося витримувати впродовж стількох років і вийти з ще сильнішою вірою? Чому він не здався, пообіцявши собі більше ніколи не сподіватися?
Йосип витримав усі приголомшливі розчарування, бо знав, що Бог був з ним і при ньому навіть у найтемніших місцях.

Бог з нами

У 39-му розділі Буття чотири рази ми читаємо про те, що Господь був з Йосипом, і в домі Потіфара, і у в’язниці (Буття 39, 2-3, 21, 23). Хоча Бог згодом і визволив Йосипа дивовижним чином, для мене краса історії Йосипа ховається не в його визволенні, а в Божій постійній і вірній турботі про Йосипа, коли його життя було похмурим і важким.

Бог ніколи не відходив від Йосипа. Йосип знав, що Бог був з ним, і він був постійно благословенний Божою присутністю і прихильністю, навіть коли його молитва про звільнення довгі роки залишалась без відповіді.

Я пригадую роки, коли я кликала до Бога, думаючи, що моя віра повернеться у нормальне русло, як тільки у нормальне русло повернеться моє життя. Але коли біль ставав тільки сильнішим, я зрозуміла, що мені потрібно знайти Бога у моєму теперішньому, а не чекати, поки обставини покращаться. Бог хотів, щоб я навчилась задовольнятися Ним серед проблем і труднощів, а не вимагала звільнити мене від них.
І я виявила, що Бога більше, ніж достатньо, коли я зустрічалась з Ним щодня через Писання і в молитвах. Його Слово стало для мене незрівнянно цінним. Воно пролило світло у мою темряву. І стало для мене життям.

Як закінчується моя історія?

«Бог хоче, щоб я навчилась задовольнятися Ним посеред проблем і труднощів, а не вимагала звільнити мене від них».

Саме з Його Слова я навчилась вірити, що Він любить мене (1 Івана 4:10). Що Він дасть мені те, чого я потребую на кожен день (Плач Єремії 3:22-23). Так само як Йосип, я дізналась, що Бог завжди при мені (Псалом 55:10), що Він завжди зі мною (Євреїв 13:5), і ніщо не відділить мене від Його любові (Римлян 8:39). Через Своє Слово Бог дав мені незаперечне відчуття Його присутності, так само як Він робив це для Йосипа.
Але моя історія здається інакшою, ніж історія Йосипа. Негаданим і дивовижним чином Йосип був повністю звільнений. Його звільнили з в’язниці, його брати впокорилися і розкаялися, а він був наділений майже найвищою владою в державі. Він зміг сказати своїм братам: «Ви замислили зле супроти мене, але Бог використав це на добро!» (Буття 50:20). Хоч він і пережив сильний біль і розчарування, але в кінці історія зав’язується бантиком – прекрасним, надихаючим бантом, який зміцняє віру.
Але чи всі наші розчарування можна зав’язати в бант? Чи замислив Бог усе в моєму житті мені на добро? Деякі з моїх втрат незворотні у цьому житті, і мені доводилось бачити, як помирали мої вірні друзі, так і залишившись неспасенними. Як мені змиритися з цим?

Бог готує тебе

Звертаючись до Біблії, я бачу це, тому що моє майбутнє в небесах справді гарантоване. Так само, як у випадку Йосипа, ніщо не може завадити мені отримати найкраще від Бога. Кожне з розчарувань Йосипа було важливим для того, щоб привести до виконання грандіозний Божий план – план втілення добра для Йосипа, добра для його народу і для слави Божої.
Кожне з моїх розчарувань теж було необхідним. Якби це було не так, Бог не допустив би їх. Від Йосипа я навчилась довіряти і вірити, що кожного разу, як я зазнаю втрати, Бог готує мене до чогось більшого.
«Одного дня ми побачимо, як Бог використав наш біль і наші втрати, щоб здійснити дещо значно більше, аніж ми можемо просити чи уявити».

Можливо, для когось з нас Бог готує земні благословіння і впливовість, як у випадку Йосипа. Однак для кожного послідовника Христа Бог готує вічну славу, яка «вище всякого розуміння» (2 Коринтян 4:17). Я переконана, що втрати, які були незворотними і невиліковними на землі, будуть заміщені більшою нагородою в небесах.
Де Бог, коли стає тільки гірше? Він з нами! І Він завжди при нас. І одного дня ми побачимо, як Бог використав нашу біль і наші втрати, щоб здійснити дещо значно більше, аніж ми можемо просити чи уявити.

Ваніта Рендал Ріснер Ваніта Рендал Ріснер
Ваніта просила в Бога звільняючої милості. Але Бог дав їй дещо більше: Свою підтримуючу милість.