У першому столітті «спільноти Христа» поширювалися територією Туреччини й далі, до Риму. Спільноти збільшувалися та множилися, тому що багато людей, зустрівши християн, прагнули приєднатися до них. Їх захоплювала жива віра, що формувала взаємини у цих «Христових громадах».

Зустрівшись із вірою, ви обов’язково побачите те, що неможливо повністю пояснити. Ці групи перших християн приймали сиріт до своїх домівок. Вони дбали про мандрівників (приїжджих незнайомців) та опікувалися вдовами.

Люди, які спостерігали за «спільнотами Христа», могли бачити, що саме означає на практиці «любити інших». Вони зауважували, що ці спільноти не мають жодної вигоди в тому, щоб любити незнайомців так, як вони це робили. Але при цьому вони жили краще! І саме тому ці перші християнські спільноти були такими привабливими. Люди хотіли приєднатися до них, бо хотіли жити краще – так, як вони!

Коли ми бачимо Христа в інших людях, це мотивує нас прагнути Його і служити Йому!

«І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім’я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди» (Марка 9:41).

Моя молитва сьогодні:

Господи, допоможи мені бачити потреби людей, які оточують мене сьогодні. Напої спраглих навколо мене! Дозволь мені служити моїм дорогим братам і сестрам! Дозволь мені проявляти Твою любов у своєму служінні, щоб інші люди також захотіли любити Тебе і служити Тобі! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер