У восьмому розділі Євангелія від Івана я знаходжу ще один вагомий урок, яким хотів би поділитися.

Ісус починає відкриватися релігійним лідерам і говорить їм істину: «Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас» (Від Івана 8:37). А потім Ісус пояснює: «Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога» (Івана 8:47).

Пізніше релігійні лідери ставлять дуже гостре запитання: «Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе? Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю. Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Від Івана 8:53-56).

Скоріш за все, вони затикали вуха. Вони просто не могли це чути. «Ти й п’ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є. І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов» (Від Івана 8:57-59).

Нам усім це знайоме. Коли ми чуємо істину, яку не можемо прийняти або яку не хочемо вважати правдою, ми можемо звернутися до грубої сили. Коли всі питання вичерпані, ми припиняємо обговорення і починаємо віддавати злом тому, хто дратує нас словами правди. І ми з легкістю беремо в руки камені, готові кинути їх у людину, яка промовляє істину!

Моя молитва сьогодні:

Господи, нехай моє серце завжди буде відкрите до істини, навіть якщо її складно прийняти. Твоє Слово говорить: «Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені» (Псалми 51:6). Хай буде так. В ім’я Ісуса! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер