Вчора я отримав дивовижне одкровення. У Новому Завіті є історія зцілення кульгавого – Писання говорить, що цього хворого від народження чоловіка щодня приносили до храму просити милостиню.

Якщо це правда, то до його зцілення Ісус зустрічався з ним багато разів. Щоразу приходячи до храму, Він бачив цю людину. Але не зцілював!

Чому? Цікаве питання! Відповіді на той час не знали навіть учні Ісуса. Але сьогодні нам відомо закінчення цієї історії з Дії 3 розділу:
«Промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» (Дії 3:6).

Цієї миті для кульгавого настав Божий час зцілення!

Так, легко стверджувати, що ми довіряємо Божому часу. Але дуже складно чекати, коли всередині серця пече від розпачу…
Довіряйте Божому часу!

Моя молитва сьогодні:
Господи, пробач, що я вимагаю, щоб Ти робив те, чого мені хочеться і у той час, коли мені хочеться. Господи, я підкоряюся Тобі! Я жадаю Твоєї волі і також довіряю Твоєму часу! В ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!
Стів Вебер