«Молода людина, яка натискає кнопку дзвінка у будинку розпусти, несвідомо шукає Бога» (Маршалл).

Сподіваюся, я нікого не скривдив цією цитатою. Але, на мою думку, у ній міститься важлива істина: наші серця завжди перебувають у стані «полювання». Усі ми шукаємо «щось» чи «когось», хто вгамує внутрішню спрагу. Надасть значущості. Це ілюзія, але ми справді віримо, що невдовзі знайдемо те, що шукаємо!

Однак, як сказав Августин: «Наші серця неспокійні, поки не знайдуть спокій у Ньому!» Тому, доки ваше серце не знайде спокій у Господі, ваш пошук Бога буде заводити в місця, де бувати не слід. Або приваблювати робити те, чого не варто. Стурбоване серце небезпечне.

Що виходить із людини, те й опоганює її. Ось чому виникають усі ці потаємні гріхи: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Від Матвія 15:19).

Одне з двох: або людина приймає Господа у своє серце, або в серці проявляється безліч речей, що опоганюють його.

Мені подобається цитата К.С. Льюїса: «Бог створив механізм для людини, що має працювати Ним. Він Сам – паливо, на якому має горіти наш дух, Він – їжа, якою ми маємо харчуватися. Й іншої альтернативи немає».

Моя молитва сьогодні:

Господи, моя душа прагне Тебе. «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!» (Псалми 42).  Господи, допоможи мені «вдягатися краще в Господа Ісуса Христа і не думати про догоджання своїй гріховній природі та її похотям» (До римлян 13:14). Сьогодні я хочу повністю покладатися на Тебе! Амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер