Схоже, функція поклоніння закладена у наших «налаштуваннях». Бог створив усіх нас істотами, які прагнуть поклонятися будь-кому або ж чому. Навіть антропологи відзначають неймовірний потяг людини до релігії та її постійне бажання створювати певні об’єкти для поклоніння та прославлення.

Апостол Павло так писав про це: «Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь… Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (До римлян 11:36, 12:1).

Є різниця, чому (чи кому) ми поклоняємось. Коли Христос посідає місце слави в нашому житті, коли воно закріплене за Ним, то це є істинним поклонінням, якого хоче Бог. Але ЯКЩО ми віддаємо це місце слави комусь іншому, то стаємо ідолопоклонниками, і це закінчується нещастям.

Саме тут послання стає практичним. Якщо на це місце слави ми ставимо своє задоволення, успіх, комфорт, шлюб, роботу, здоров’я, тіло, дім, сексуальність, політичну партію, якусь громадську справу чи навіть служіння — ми ті, про кого каже Писання: «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь» (До римлян 1:25). І, зрештою, це призведе до поганого фіналу.

Жодне творіння, нічого зі створеного не може зрівнятися з Богом-Творцем! Поклоняйтесь Творцю!

Моя молитва сьогодні:

Господи, я каюсь у тому, що в моєму житті були ідоли, що я на Твоє місце слави Твоє творіння чи добрі діла. Я хочу, щоб тільки Ти був стрижнем мого життя, моєю основою, і хочу будувати своє життя тільки довкола Тебе! В Ім’я Ісуса, амінь!

Дякую за те, що ви є! Ви – справжнє диво!

Стів Вебер